«Чорні лебеді» президентської виборчої кампанії-2019

Експерти Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень» прогнозують головні ризики, які суб’єкти їх провокуватимуть на президентських виборах і пропонують механізми мінімізації цих ризиків.

«Що може бути сюрпризом у вигляді «чорного лебедя» для індички, не є несподіванкою для її м’ясника…»
Нассім Ніколас Талеб

Довідка: «Чорними лебедями» називають рідкісні й несподівані події зі значними наслідками. Цикл президентських і парламентських виборів 2019 року плюс перезавантаження місцевої влади 2020-го сформують нову архітектуру розподілу влади в нашій державі. Чи здатна Україна продовжити рух від постросійської колонії до національної держави, провести деолігархізацію, остаточно порвати зі впливом Москви — чи вибори засвідчать моральне банкрутство ідей Революції гідності, а найголовніше — чи не буде значного впливу на процес волевиявлення, що кардинально змінить його результат?

РОСІЯ

Керівництво Російської Федерації розглядає політику як засіб продовження війни, а вибори в Україні — як спосіб «переграти» і обнулити свою поразку в Україні після Революції гідності. Одночасно з поверненням російської агентури на всі рівні влади Росія намагатиметься делегітимізувати виборчий процес і його результати в очах міжнародної громадськості та громадян України. Що вищий рівень політичного протистояння, що бруднішою буде виборча кампанія — то більший суспільний розкол між владою і політикумом буде після завершення виборів. Також Росія намагатиметься максимально делегітимізувати новообраного Президента, збільшити напругу між ним і Верховною Радою, посилити протистояння до межі непримирення серед проукраїнських політичних сил, посилити зневіру і розчарування громадян у можливості впливати на виборчий процес, наситити український політичний простір симулякрами-популістами (без ідеології, реальної програми, живого членства та політичної історії).

Методи впливу:

Використання локальних наступальних операцій та повномасштабної інтервенції у разі, якщо Росії не вдасться виконати своїх цілей невійськовими методами. Можливе після обрання нового Президента, коли Україна буде поглинута у гобсівську «війну всіх проти всіх» перед парламентськими виборами. Це крайній метод, але Росія може вдатися до нього, коли інший інструментарій остаточно втратить ефективність, а політичні результати стануть неприйнятними.

Для мінімізації потрібні:

  • протидія РФ у Білорусі в питанні повного поглинення Білорусі і оточення України з північного флангу;
  • унеможливлення реваншу РФ на виборах у Молдові, що має послабити південний фланг України;
  • посилення охорони берегової лінії та кордонів України, мінування загрозливих напрямків;
  • рішуче очищення спецслужб і ЗСУ від проросійської агентури (перевірка на детекторі брехні, люстрація, переатестація, усунення з посад осіб, що мають родичів першої і другої лінії в державі-агресорі);
  • пришвидшення процесу формування сил територіальної оборони та всезагального воєнного вишколу громадян;
  • початок створення неядерних стратегічних ракетних військ;
  • інтенсифікація співпраці з Молдовою та Румунією для блокади Придністров’я та з метою захисту Одеської області.

Використання механізмів світоглядової війни, інформаційно-психологічних операцій, кібератак на системи управління державою та об’єкти критичної інфраструктури. Мета — зруйнувати або критично порушити систему встановлення результатів виборів, управління державою, максимально наростити протистояння всередині країни, стимулювати війну політичних еліт на знищення, максимально делегітимізувати нову владу в очах суспільства, розколоти його, посіяти ворожнечу аж до фізичного протистояння. Ключову роль відіграватиме тема «переслідування» московської церкви, російської мови, використання інструментів реваншу російськомовних, вкидання у суспільство максимальної кількості тем, що атомізують суспільство, сіють войовниче сектантство, до кінця девальвують ідеї і принципи Революції шідності.

Для мінімізації необхідно:

  • до парламентських виборів максимально завершити процес переходу громад і національних святинь до Єдиної помісної православної церкви України, перереєструвати залишки УПЦ МП в РПЦ в Україні з позбавленням будь-яких податкових пільг як іноземної церкви;
  • ухвалити закон про державну мову, забезпечити його імплементацію, забезпечити право національних менших вивчати рідні мови, а не продовжувати політику вимушеної русифікації, забезпечити єдиний мовний режим в органах влади, місцевого самоврядування, силових структурах, припинити практику двомовності ведучих на національному телебаченні;
  • повністю заборонити російське програмне забезпечення.

Використання механізмів енергетичної, фінансової, економічної агресії. Маючи істотну частку в критично важливих для України секторах промисловості (постачання енергоносіїв – природного й скрапленого газу, нафти і нафтопродуктів, сировини для атомних електростанцій) та істотно впливаючи на український фінансово-банківський сектор, РФ має можливість спровокувати штучні кризи, раптовий дефіцит, значні валютні коливання, раптово припинити постачання енергоносіїв тощо.

Для мінімізації необхідно:

  • до закінчення війни задля компенсації коштом РФ її наслідків заарештувати рахунки і майно російських банків та компаній, скоротити — аж до повної відмови — використання російського ядерного палива, подолати критичну залежність від постачання природного й скрапленого газу, нафти та нафтопродуктів.

Діяльність російської п’ятої колони у політиці, сіяння зневіри і ворожнечі, торпедування будь-яких ініціатив, штучне нагнітання протистояння в суспільстві, делегітимація української влади.

Для мінімізації необхідно:

  • заборонити діяльність антиукраїнських партій, усувати від виборчої кампанії осіб та політсили, щодо яких є підтверджені факти співпраці, фінансової чи інформаційної допомоги з боку держави-агресора;
  • прискорити судові процеси і ухвалення вироків державним зрадникам та колаборантам;
  • притягнути до кримінальної відповідальності спеціального представника Путіна в Україні Віктора Медведчука.

Проведення спецоперацій на території України, замахів на життя українських політиків та військовослужбовців, лідерів громадської думки, диверсій проти воєнних об’єктів та складів, розпалювання міжконфесійних заворушень.

Для мінімізації необхідні:

  • закриття посольств та консульств РФ в Україні;
  • посилення охорони військових об’єктів, проведення антитерористичних навчань у великих містах;
  • арешти представників РПЦ-МП за антидержавну пропаганду, припинення діяльності парамілітарних стуктур («казачєств») при російських церквах.

АРСЕН АВАКОВ

За роки після Революції гідності Арсен Аваков зосередив у своїх руках загрозливо великі, фактично монопольні можливості застосування насилля і силового впливу на вибори в України. Склалася неприродна й непередбачена Конституцією ситуація, коли один із міністрів володіє впливом, хіба трохи меншим за вплив Президента.

Аваков одноосібно керує Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Національною гвардією, МНС, Держприкордонслужбою. Згадаймо і величезний фінансовий ресурс, зосереджений у руках політико-бізнесового клану Авакова-Турчинова-Яценюка, серйозний вплив на виконавчу і законодавчу владу, контроль і співпрацю з кримінальними та парамілітарними угрупуваннями, войовничу неповагу до закону, критичну ставку на вибори, за підсумками яких програш дружнього кандидата та зміна політичних розкладів у парламенті можуть обернутися для Авакова не лише політичним крахом, але й катастрофічними результатами для фінансової та особистої безпеки. З огляду на це, можна передбачити, що Арсен Аваков може вдатися до комбінації всіх наявних у нього сил і засобів, не гребуючи будь-якими методами. Остання заява міністра щодо виборів лише підсилює відчуття, що високопосадовець не уникне спокуси задіяти силові інструменти, власні інформаційні та фінансові ресурси, щоб зберегти свій статус «співочільника» держави.

Для мінімізації необхідно:

  • усунути Авакова на час виборів від керівництва МВС шляхом збільшення колегіального управління міністерством;
  • вивести з-під керівництва МВС Національну гвардію, Державну прикордонну службу та Міністерство надзвичайних ситуацій;
  • жорстко розслідувати випадки перевищення повноважень у протистоянні з політичними опонентами, активістами громадянського суспільства.

ОЛІГАРХИ

Українське суспільство не реалізувало ключового завдання Революції Гідності у внутрішній політиці – не мінімізувало впливу олігархату на політику, економіку та інформаційну царину. Олігархи зберігають критичний вплив на політику, монопольно володіють цілими галузями економіки і фінансів, маніпулюючи медіаконтентом, істотно впливають на громадську думку та суспільні настрої. Олігархи залишаються ключовими конструкторами корупції в країні. Саме консенсус олігархів дозволив Порошенку перемогти на президентських виборах 2014 року, практично почавши кампанію з рейтингом, близьким до статистичної похибки.

Для мінімізації необхідно:

  • забезпечити рівний доступ кандидатів до засобів масової інформації хоча б через виконання вже чинних законодавчих норм, прозорість розподілу медаіконтенту з висвітленням позицій окремих політичних сил, особливо на телеканалах;
  • максимально поширити інформацію про справжніх власників найпопулярніших ЗМІ;
  • пришвидшити розслідування економічних злочинів великих фінансово-промислових груп, особливо пов’язаних бізнес-зв’язками з економічними резидентами РФ, включно з тимчасовим арештом на фінансові вклади;
  • розпочати антимонопольні процеси;
  • призупинити виведення капіталу в офшори, заморозити міжнародні угоди, що дозволяють це робити;
  • звернутись до країн Заходу з проханням сприяти у замороженні активів, пов’язаних із корпораціями, що втручаються в українську політику;
  • усунути від виконавчої влади чиновників, що мають досвід роботи в олігархічних компаніях на посадах топ-менеджерів;
  • ухвалити пакет антиолігархічних законопроектів;
  • у зв’язку з воєнною загрозою і можливістю зриву виборів тимчасово перевести під державний контроль стратегічні об’єкти промисловості та інфраструктури;
  • припинити діяльність парамілітарних та пседвоветеранських організацій та приватних охоронних фірм, причетних до рейдерських інцидентів та силових зіткнень.

ПЕТРО ПОРОШЕНКО

Імовірне вибування чинного глави держави з президентської кампанії (непотрапляння у другий тур, замах тощо) теж може суттєво вплинути на перебіг президентських виборів. Головний олігарх країни явно не готовий без бою здати пост № 1. Тож він цілком може спробувати суттєво викривити результати виборів шляхом підкупу або з відчаю вдатися до другої спроби оголошення воєнного стану. Звісно, є ймовірність і протилежної загрози — відмови від запровадження воєнного стану чи перенесення виборів на тлі повномасштабної агресії Кремля.

Для мінімізації необхідно:

  • у разі виходу чинного Президента за межі своїх конституційних повноважень Верховна Рада має бути готова тимчасово перебрати на себе керування державою (досвід подій весни 2014-го року за ключової ролі віце-спікера Руслана Кошулинського в умовах фактичного безвладдя свідчить про можливість такого виходу із форс-мажорної ситуації);
  • у разі неправомірних дій влади громадяни мають право вдатися до практики прямого народовладдя.

ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО

Для Юлії Тимошенко нинішня президентська кампанія є вирішальною щодо її політичної долі. Враховуючи її характер та максимальні ставки на кампанію, у разі поразки може з’явитися спокуса не визнати результати виборів та вдатися до вуличних дій на кшталт повторення сценарію 2004 року.

Для мінімізації необхідно:

  • забезпечити максимальну прозорість виборчого процесу, контроль з боку громади над виборами;
  • громадським організаціям, ветеранським об’єднанням слід зайняти державницьку позицію з пріоритетом збереження суверенітету над обмеженими інтересами окремих політичних груп, уникати втягування у дестабілізаційні процеси;
  • чинна влада повинна забезпечити відсутність фальсифікацій, щоби результати виборів не могли бути розкритиковані, а новообраний Президент став легітимним в очах більшості громадян.

ВПЛИВ ЗАХОДУ

Україна загнала себе у невигідний «нормандсько-мінський» формат. Відповідно, політика Києва залежить від політичних рішень Парижа та Берліна. Прямий вплив на вибори, схвалення окремих кандидатів – малоймовірні, однак можливі. В умовах наростання внутрішньої конфліктності пріоритети окремих посольств, рекомендації Міжнародного валютного фонду можуть перетворитися на фактор внутрішньої політики.

З іншого боку, можливі провокації у прикордонних областях, особливо на Закарпатті в контексті угорської проблеми. Наростання напруги у відносинах із західними сусідами в умовах транзиту влади може посилити поступливість у питаннях захисту національних інтересів.

Для мінімізації необхідно:

  • визначити за пріоритет для політичних еліт збереження національних інтересів та суверенітету України, інтенсифікувати роботу Міністерства закордонних справ;
  • активізувати роботу силових структур для запобігання провокаціям у прикордонних областях, посилити контроль за діяльністю дипломатичних та культурних представництв.

НАЦІОНАЛІСТИ ЯК ПОЗИТИВНИЙ «ЧОРНИЙ ЛЕБІДЬ»

Учасники Революції гідності, українські націоналісти, волонтери, учасники московсько-української війни, що відіграли ключову роль в усуненні Януковича під час Революції гідності та під час першого етапу московсько-української війни, — єдині, хто здатний вплинути на хід кампанії та втрутитися у змагання олігархів на боці українського народу, на відміну від інших так званих демократичних сил, що перебувають у стані глибокої стагнації та поділу, в статусі «кабінетних політиків» та під значним впливом олігархів і зовнішніх сил. Саме націоналісти є незалежними від олігархів та реально новими силами, вільними від неоколоніального ментального спадку. Володіючи реальними структурами, маючи програму та ідеологію, націоналісти здатні на рішучі дії і докорінне оновлення країни. З великим моральним авторитетом у суспільстві та відсутністю зобов’язань перед олігархами, об’єднавши свої зусилля, вони можуть істотно вплинути на перебіг парламентської та президентської кампаній, зламавши плани олігархату і Кремля, унеможливити відвертий реванш після закінчення виборчого циклу. Саме тому всі конкуренти використовують тактику замовчування більшості дій націоналістів. Але новітня історія доводить – вже не раз українці істотно змінювали хід виборів і перехиляли шальки терезів на свій бік, переважуючи фінансовий, адміністративний та інформаційний ресурс олігархів, тиск зовнішніх акторів і протидію п’ятої колони.

Для посилення необхідно:

  • поширення інформації про реальні досягнення і минуле політичних партій та окремих кандидатів;
  • у разі виходу представника націоналістів у другий тур слід бути готовими до ескалації на фронті, до диверсій всередині країни з метою зірвати виборчий процес та дискредитувати націоналістів;
  • після вірогідної перемоги відразу розпочати процес втілення ключових пунктів виборчої програми, обґрунтовуючи її необхідність народною підтримкою.

Юрій Сиротюк, директор недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень»;

Юрій Олійник, експерт недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень»

Вголос